Щастя — це дорога, а не пункт призначення. Немає іншого часу для того, щоб бути щасливим, окрім як зараз. Живи і насолоджуйся кожною миттю!
Колись на пара-олімпіаді в Сієтлі дев’ять атлетів стояли на старті 100-метрової бігової доріжки. У всіх були фізичні або розумові вади.
Пролунав постріл, і розпочався забіг. Не всі могли бігти швидко, але всі хотіли взяти участь і перемогти. Вони пробігли третину дистанції, коли раптом один хлопчик спіткнувся, декілька разів перекрутився, впав і почав плакати. Інші учасники почули плач і стали бігти повільніше, а потім озирнулися, зупинилися і повернулися назад… Всі.
Дівчинка з синдромом Дауна присіла біля нього, обняла і запитала: «Ну, як? Тобі вже краще?» Потім усі дев’ятеро пішли плече в плече до фінішної лінії.
Всі глядачі повставали з місць і почали аплодувати. Оплески тривали дуже довго!.. Ті, хто це бачив, досі про це говорять. Чому?
Тому що глибоко в душі ми всі знаємо, що в житті є дещо важливіше, ніж перемога для себе. Найважливіше — допомагати іншим перемагати. Навіть якщо це означає, що треба сповільнити або змінити власні перегони.