-А хтось із вас задумувався часом
Чому ми всі живем і в чому щастя наше?
-Так, так…, практично кожний скаже,
Задумувалися… й не одного-то разу…
-Це добре, це усе ймовірно.,
Скажу я навіть більше — це закономірно…
-Але чому ж тоді своє життя плюндруємо?
Чому ж ми тільки кожний день смакуємо?
-І робимо не те, що правильно, життєво,
А тільки те, що в даний час для нас суттєво?
-Так, так…, хтось мені знову скаже,
Всі так живуть., а потім плачуть…
-А я вам так хочу сказати:
Живемо ми тому, — щоб рід продляти.
-А щастя -в розумінні тих, хто поряд з нами…
Та ще, коли кохаєш ти й тебе без тями…