ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ
Роман ЦивинскасСпасибо вам уважаемый.
Лилия Римм2У нормальных людей это так,не только прихрамывает, но и всё остальное) ,наверное , у очень больных...
Влад56Кусочков этой стены продано и куплено наверняка столько, что десяток таких стен из них можно обратно...
Лилия Римм2ЗдОрово! " ...Улыбайтесь, господа, улыбайтесь..."
Нadeжdaправильно поступать по-своему ))
Нadeжdaважно понять как поступает каждый из всех: правильно.. или, как они же ))
Константин БалухтаРома, я в полном восторге от твоего умения так сильно сказать! Для этого надо быть очень умным и и х...
Алексей ЛобачёвДа, с Му-му и Герасимом Тургенев совсем безжалостно поступил. Ладно, с Базаровым без сантиментов. Но...
Лилия Римм2Как понять кто из них кто ?)))
ещё комментарии ⮕ТОП УЧАСТНИКОВ
весь топ ⮕ПОСЛЕДНИЕ СОБЫТИЯ
Олька Лучезарная 27 августа получил(а) Белый жемчуг
ALYA P 25 августа получила Белый жемчуг
Осирис Такехико 23 августа получил статус автора
Артем Изгагин 23 августа получил(а) Белый жемчуг
Сергей Иванов 22 23 августа получил(а) Бронзовый жемчуг
Valеntin 22 августа получил Белый жемчуг
Татьяна Романова ТаРо 22 августа получила Бронзовый жемчуг
Игорь Иванцов 21 августа получил Белый жемчуг
Агата Малахитова 19 августа получила Белый жемчуг
Семён Карамзин 18 августа получил(а) Белый жемчуг
й кмітлива в межах слів і див?
Невже природа винна й врода,
якою Бог не обділив?
І навпаки – чому постійна
в усіх відхиленнях своїх?
Можливо, дійсно, врода винна –
та й просто так, про людський сміх?..
Ані доко́рів, ані прощ.
Твоя душа – циганський дощ!
Фанатко театральних площ!
То затанцюєш, мов дитятко,
дрібнéнько, як циганський дощ,
то вихором зірвавши одяг,
чужу увагу прикуєш
і, ледве викликавши потяг,
холодним душем обіллєш!..
На укр.яз.
Сергій Губерначук
Циганський дощ
Циганський дощ злигався з вітром,
промчав до сонця – і назад!
З туману хмар нацупив хитро –
й заграв ураз на інший лад:
завівся зливою густою,
стіною непроглядно став –
і над землею й над водою –
то падав ниць, то виростав!...
Господь все воєдино склав –
І виліпив богиню, жінку,
Життя вдихнув і так сказав,
Той дар вручивши чоловіку:
– Бери, що є, і не сумуй.
Її змінити ти не пробуй.
Блаженствуй з нею, рід заснуй.
Добром плати свій борг до гробу!
Він взяв сто променів палких,
Зірниці загадкову казку
І тихий плескіт хвиль морських,
І вітра трепетную ласку,
Далекий жур прекрасних зір,
Цнотливість місячного сяйва,
Величність непокірних гір,
Принадність ночі, сонця барви
І граціозність диких сарн,
І запах першої троянди,
Ще й іскру блискавки, та з хмар
Невтримний дощ із діамантів,
І гнучкість виткої лози,
І жар вогню, й солодкість меду,
І свіжість ранньої роси...–
Краси довічної прикмети!
Древньокитайська притча на український лад.
Коли вселадний майстер-Бог
Створив в екстазі чоловіка,
То той мав сплачувати борг
Лише добром, лише до віку.
Так і було б. Але юнак
Зненацька занедужав дуже,
Занудьгував, та так, та так,
Що світ йому став осоружним.
І тут замислився Господь,
І дивлячись на хлопця муки,
Почав творити іншу плоть,
Піднявши вище неба руки.