«Мне твоих поцелуев,
Не хватит, знай, просто…
Ко мне, плыви… — балуем,
С сиреной, -златохвостой.
Ты, для меня, — немного…
— Клешни две… — не на рею!
Дев юных, лишь у стога…
— Я целовал… — умею.
И чувства, не забавы.
— Что полу рак — так горько!
Ты, полу рыба. Павы,
Плывут, за солнцем, — слойкой…
Звезда, там, где Всевышний.
Твоей груди, люб… — гриль, я;
Соски, пьянящей вишней,
Чаруют… — страсти крылья.
Глянь, роскошь лет, не тая…
— На дне, — так близок к бою…
— Дай руку мне, родная,
Грёз нежности, я… — стою.»
Тож підпливай до мене, Сирено злотохвоста.
Я маю трохи дивні, Та все ж чудові клешні,
Вони тебе зігріють, Як почуття справдешні.
Я – напіврак – це гірко! – А ти – напіврибина.
Ти плаваєш, як сонце, Чи, як зоря глибинна.
Ах, твої пишні перса, Соски, неначе вишні,
І плавники, мов крила, І порухи розкішні.
Я тут, на дні, я близько, Прибитий глибиною,
Змахни хвостом, дай руку, Побудь хоч мить зі мною!"