ЛЮБОВ, ПРИСВЯЧЕНА МЕНI

Волосся Ваше, мамо, посивiле
Для мене завжди буде золотим.
Обличчя Ваше, мамо, постарiле
Для мене завжди буде молодим.

А вашi руки, мамо, вашi руки
Натрудженi, поморщенi, худi…
Нехай моji зiгрiють поцiлунки —
Подайте ж руку, мамо… Як тодi,

Так хочу щоб Ви, мамо, пригадали —
Ходили ми у сад, до черешень,
I вiдра повнi ягiд назбирали…
(Я ж був малий i пхав jiх до кишень).

Не думайте, матусю, не забуду
Я Вашу ласку, Ваших всiх повчань…
Як лiкували Ви мою застуду,
А ще вiд нероздiлених кохань…

А Вашi очi… В них я зазираю:
Такi веселi завжди, осяйнi.
У них, я знаю, мамо, добре знаю,
Живе любов, присвячена менi.

А Вашi квiти, мамо, Вашi квiти
Ростуть на клумбах, гарно так цвiтуть.
А Вашi дiти, мамо, Вашi дiти
Онукiв поливати jiх ведуть.

А Ваше небо, мамо, Ваше небо
Захмарилось чомусь, i ллють дощi…
А нащо, мамо, нас — синiв — ще треба?
Розгоню хмари вiтром iз душi.

Роман Хованець