Як ми покинем цей iскристий свiт,
На нiм, мабуть, не змiниться нiчого.
Лиш обiрветься неспокiйний слiд,
Та ледь зiтхнуть непройденi дороги.
I буде мудро шелестiти снiг,
Миттевий на руцi i вiчний — в свiтi.
Попереду — найтяжчий перелiг,
За ним — пiтьма i безкiнечнiсть митi…
Ми будем повертатися у сни,
А може, перетворимось в прокляття.
Кiнець зими i перший день весни —
Кiнець початку чи кiнця початок?